FLURANET КРІЗЬ ПРИЗМУ КУЛЬТУРОЛОГІЇ
Погляд Мирослави Громової, студентки культурології Могилянської академії, на візіонерський світ FluRanet
На Андріївському узвозі біля Замкової гори та пам’ятника Миколі Гоголю притаїлася галерея Флюранет.
Місце загадкове і непересічне. Старі дерев’яні сходи ведуть відвідувача спочатку у світлу та затишну кімнатку з невеличкими за форматом малюнками, скульптурними групами та мініатюрами. З неї ж веде портал в інший світ.
Абсолютно чорний простір, заповнений ароматом пахощів, музикою в стилі псайтранс та яскравими неоновими полотнами. Над головою розтягнуті фрактали, що зливаються разом у чудернацьку позаземну квітку. Важко зрозуміти, що відбувається. Очі чіпляються за все, але охопити весь об’єм майже неможливо — занадто багато деталей, історій і ліній.
На допомогу приходить власник галереї — Сергій. Мені пощастило фактично потрапити на кураторську екскурсію у його виконанні. Попередивши про свою здатність читати всі думки, що стосуються галереї, Сергій починає свою розповідь. Галерея існує з 2000 року та фокусується на напрямку visionary art.
Що ж це таке? Visionary art, воно ж візіонерське мистецтво — напрямок, в якому образи зі станів зміненої свідомості, трансів, релігійних екстазів переносяться у фізичний медіум — живопис, скульптуру, кераміку тощо. Таким чином твір мистецтва сполучає нашу реальність з нереальністю, дає доступ до метафізичних переживань та відкриває нові шари свідомості. Метою є відображення внутрішньої, а не зовнішньої реальності.
Основним фокусом експозиції є двоє українських митців: N_Zigo та Ніта Кравець. Обидва працюють давно і плідно, але з певною різницею в підходах. Сергій будує оповідь так, щоб, по суті, провести між ними порівняльний аналіз і показати, як при всіх нюансах і відмінностях суть візіонерського підходу є центральною для кожного з митців.
Ніта Кравець прожила більшу частину життя в Енергодарі, закінчила Запорізьку художню школу і працювала в галереї Флюранет з 2000 по 2023 роки. В галереї зберігається велика кількість репродукцій її робіт, і по них дуже легко відстежити еволюцію її художнього стилю. Якщо на початку був очевидний вплив Марії Приймаченко, то на пізніших роботах лінії стали складнішими, менш геометричними, а саме зображення набуло динаміки. Кольори лишилися флуоресцентними, але стали не такими кислотними і яскравими, зменшився контраст у палітрі в межах однієї роботи. Загалом, якщо ранні полотна вражають кольорами та геометричними орнаментами, то пізні — ефемерністю форм та загальною ідеєю.
За словами Сергія, Ніта не працювала над однією роботою тривалий період часу. В одній роботі мав бути закладений один стан — для неї це було критично важливо. І коли цей стан уходив, художниця покидала роботу незалежно від ступеня її завершеності і забороняла будь-що в ній змінювати. Також важливою особливістю є те, що Ніта працювала виключно фарбами і пензликом, бо лише так можливо передати на полотно необхідний стан. Діджитал для неї такої можливості не дає.
N_Zigo, він же Андрій Кукла, родом із Сум, кардинально відрізняється у підході. Якщо Ніта працює з конкретними станами і не змішує їх в одній роботі, Андрій може працювати над одним полотном роками. Сергій описував його метод так: якщо Андрію приходить певне видіння і він вважає за потрібне його зобразити, він прокидається і якомога швидше наносить нариси побаченого на графічному планшеті. Потім переносить скетч на комп’ютер і працює по пам’яті вже там. Коли він розуміє, що більше не може нічого зобразити, то відкладає роботу і повертається до неї, коли знову побачить видіння, яке дозволить йому доповнити деталі, і так до повного завершення роботи.
Цікавою є його техніка малювання. Незважаючи на те, що він працює здебільшого в діджиталі, якщо він розуміє, що йому бракує виражальних засобів, то він друкує свою роботу, домальовує необхідні деталі від руки, сканує результат і продовжує роботу в діджиталі. Для Андрія важливо передати побачене повністю, в усіх можливих деталях, але, оскільки людська свідомість є обмеженою і не може вмістити в себе всю інформацію одразу, доводиться працювати порційно, у міру відкриття нових і нових шарів. Процес може тривати як місяці, так і роки.
Після цього невеликого екскурсу Сергій запропонував одягнути спеціальні окуляри, які розділяють кольори наче на окремі шари. Картини, що і до того вражали уяву навіть підготовленого глядача, стали ще реальнішими. Здавалося, наче ще трошки — і можна заглянути за космічну туманність або чарівне дерево і нарешті побачити, що ховається за ними.
Загалом, весь простір галереї працює на відчуття перебування в іншій реальності: музика, запахи, відсутність вуличного освітлення, химерні декорації в кутках, чорні стіни і чорний килим на підлозі. Дійсно, може скластися враження контакту з чимось поза межами людського розуміння.
Отже, галерея Флюранет функціонує як цілісна мультимедійна екосистема, де через синкретизм візуальних, аудіальних та ольфакторних стимулів створюється унікальний сенсорний досвід. Порівняльний аналіз творчих методів Ніти Кравець та Андрія Кукли дозволяє виокремити дві ключові стратегії фіксації метафізичного досвіду: з одного боку — експресивна фіксація миттєвого трансового стану, де автентичність переживання домінує над технічною завершеністю, а з іншого — тривала інтелектуальна реконструкція багатошарових видінь за допомогою синтезу цифрових та аналогових медіа. Використання спеціалізованих оптичних засобів у межах експозиції додатково підкреслює структурну складність представлених полотен.
Також хочу додати, що особисто для мене ця галерея є глибоко сентиментальним місцем. Я регулярно відвідувала її з 2019 року. Мала за честь бачити, як у ній працювала Ніта Кравець, як поповнювалася її новими роботами експозиція. Багато в чому це місце сформувало мої естетичні вподобання — що у візуальному мистецтві, що у музиці. І великою радістю є те, що попри війну вона продовжує функціонувати і тримає відкритим портал кудись в інше місце.
Мирослава Громова, студентка культурології Могилянської академії
